Японська модель виховання: чи підходить вона нам

Основні принципи цієї моделі такі

1. Мама постійно знаходиться з дитиною до 3-річчя малюка

Коли дитині виповнюється 3, тільки тоді жінка виходить на роботу. Якщо потрібно зайнятися трудовою діяльністю раніше, то трапляється, мами беруть своїх дітей з собою в офіс або кудись ще, де вони працюють.

Саме у мами малюк вчиться всьому необхідному: як правильно приймати їжу, розмовляти, вести себе зі старшими і так далі.

Нашим жінкам у цьому плані складніше. Ще з часів СРСР у нас звикли віддавати дітей в сад дуже рано. В Союзі були поширені ясла. Зараз їх замало, але в звичайні молодші групи беруть дітей з двох років. Тобто, мами, в своїй більшості, 3 роки в декреті не сидять. Вони, може, і хотіли б. Але зараз, якщо дитині від 1,5 року до 3 років, то держава виплачує мамі 50 рублів в місяць. З січня майбутнього року ситуація повинна змінитися.

2. Виховання в Японії – доля сім’ї

У нас теж так має бути. Але є знайомі педагоги, які кажуть, що в сім’ях дітей не виховують, не вчать гарним манерам, вважаючи, що цим повинні займатися: дитячий садок, школа. Але школа, наприклад, – це лише освітня установа, де повинні вчити, грубо кажучи, писати і рахувати, але не зобов’язані виховувати.

3. В японських сім’ях прийнято вести себе тихо і покірно

Не кричати і не скандалити. Якщо дитина бавиться, то його зупиняють жестом чи поглядом, але не криком.

Як у нас? Достатньо прислухатися до того, що відбувається за стінками у сусідів. Всі постійно кричать.Людям, прийнято небезпідставно вважати – темпераментні й імпульсивні люди.

Так, хороша японська система виховання. Але у нас їй важко прижитися – це очевидно. Хоча прагнути до гарного треба – 100%.